ДЕНІГМА® (DENIGMA)

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамічні властивості

Мемантин є потенціалзалежним, неконкурентним антагоністом NMDA-рецептора помірної афінності. Мемантин регулює дію патологічно підвищених токсичних рівнів глутамату, який може призвести до порушення функції нейронів.

Фармакокінетичні властивості

Поглинання Мемантин має абсолютну біодоступність близько 100%. tmax становить від 3 до 8 год. Немає жодних доказів того, що вживання їжі впливає на поглинання мемантина.

Розподіл Добові дози 20 мг призводять до стаціонарних плазмових концентрацій в діапазоні від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) з великими міжіндивідуальними коливаннями. Використовуючи щоденні дози від 5 до 30 мг, було визначено середнє плазмове співвідношення CSF (CSF) 0,52. Об’єм розподілу становить приблизно 10 л/кг. Близько 45% мемантина зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація Основними метаболітами в організмі людини є N-3,5-диметил-глутантан, суміш ізомерів 4- та 6-гідрокси-мемантину та 1-нітрозо-3,5-диметил-адамантан. Жоден з цих метаболітів не проявляє активності як антагоніст NMDA. Дослідження in vitro не виявили каталітичного метаболізму цитохромом Р 450.

У дослідженні з перорально введеним 14C-мемантином в середньому 84% дози виводилось протягом 20 днів, причому >99% виводиться нирками.

Виведення Мемантин виводиться моно-експоненціально з термінальним t½ від 60 до 100 год. У суб’єктів з нормальною функцією нирок визначали загальний кліренс (Cltot) 170 мл/хв/1,73 м2. Частина загального ниркового кліренсу досягається шляхом трубчастої секреції. У нирках також відбувається канальцева реабсорбція, яка, ймовірно, опосередковується катіонними транспортними білками.

Лінійність Дослідження на добровольцях показали лінійну фармакокінетику в діапазоні доз від 10 до 40 мг.

ПОКАЗАННЯ

лікування хворих з помірною та важкою хворобою Альцгеймера.

ЗАСТОСУВАННЯ

максимальна добова доза — 20 мг. Ефективну дозу визначають шляхом поступового підвищення дози на 5 мг/тиж протягом перших 3 тиж наступним чином:

1-й тиж (1-7-й день) — по 5 мг/добу;

2-й тиж (8-14-й день) — по 10 мг/добу;

3-й тиж (15-21-й день) — по 15 мг/добу;

з 4-го тиж — по 20 мг / добу щоденно.

Рекомендована підтримуюча доза — 20 мг/добу.

Пацієнти похилого віку. Рекомендована доза для пацієнтів у віці старше 65 років становить 20 мг / добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК — 50-80 мл/хв) зниження дози не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну — 30-49 мл/хв) дозу слід знизити до 10 мг/сут. Вона може бути збільшена до 20 мг/сут за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну — 5-29 мл/хв) дозу слід знизити до 10 мг/сут.

Зниження функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (Чайлд — П’ю А, B) корекція дози не потрібна.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

ПОБІЧНА ДІЯ

  • грибкові інфекції;
  • реакції гіперчутливості препарату;
  • сонливість;
  • галюцинації;
  • психотичні реакції;
  • запаморочення;
  • аномальна хода;
  • судоми;
  • серцева недостатність;
  • підвищення АТ;
  • венозний тромбоз/тромбоемболія;
  • задишка;
  • запор;
  • блювота;
  • панкреатит;
  • підвищена функція печінки;
  • гепатит;
  • головний біль;
  • втома.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією, тиреотоксикозом, судомами (в т.ч. в анамнезі), інфарктом міокарду, серцевою недостатністю, в період вагітністі та годування груддю.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

  • можливий підсилений вплив L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергіків при одночасному лікуванні з антагоністами NMDA, такими як мемантин. Ефекти барбітуратів та нейролептиків можуть бути зменшені. Супутнє застосування мемантина та спазмолітичних може призвести до зміни ефекту цих лікарських засобів, що може потребувати коригування дозування.
  • слід уникати одночасного застосування мемантина та амантадину, оскільки він несе ризик фармакотоксичного психозу. Обидва сполуки є хімічно пов’язаними антагоністами NMDA. Те ж саме може стосуватися кетаміну та декстрометорфану.
  • для інших препаратів, таких як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують таку ж систему транспортування катіонів, як і амантадин, існує також можливість взаємодії з мемантином, а, отже, є потенційна небезпека підвищення рівня в плазмі крові.
  • плазмові рівні гідрохлоротіазиду (HCT) можуть бути знижені, якщо мемантин застосовують одночасно з HCT або комбінованими лікарськими засобами, що містять HCT.
  • у клінічному дослідженні зі здоровими добровольцями не спостерігалося жодного відповідного впливу мемантину на фармакокінетику галантаміну.

Мемантин не інгібує CYP1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, монооксигеназу, епоксидгідролазу або сульфатування in vitro.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми: втома, слабкість та/або діарея, або відсутність симптомів. У випадках передозування менше 140 мг або з невідомою дозою пацієнти мали симптоми центрального нервового походження (сплутаність, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації та порушення ходи) та/або шлунково-кишкового походження (блювота та діарея).

Лікування. У разі передозування лікування має бути симптоматичним. Специфічного антидоту від інтоксикації або передозування немає. Проводяться стандартні клінічні процедури для виведення ЛЗ, напр. необхідно застосовувати промивання шлунка, активоване вугілля (для припинення можливої ентерогепатичної рециркуляції), підкислення сечі та форсований діурез.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °C.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Вам также может понравиться

Добавить комментарий