МЕТАФІН® IC (METAFIN IC)

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамічні властивості. Метадону гідрохлорид діє як агоніст на опіатні рецептори в ЦНС. Клінічні ефекти метадону при лікуванні опіатної/опіоїдної залежності ґрунтуються на двох механізмах: перший, метадон, синтетичний опіоїдний агоніст, який виявляє морфіноподібні ефекти, які пригнічують симптоми відміни у опіат-/опіоїдзалежних осіб. По-друге, хронічне пероральне застосування метадону — залежно від дози та тривалості заміщення — може викликати толерантність, що призводить до блокування суб’єктивно «ейфоричних» ефектів парентерально застосовуваних опіатів.

Ефект починається через 30 — 60 хв після пероральної дози або від 10 до 20 хв після парентерального введення. Хоча початок дії відбувається швидше після парентерального введення, більш тривала дія проявляється після перорального введення і триває від 6 до 8 год. Тривалість дії може бути продовжена до 22-48 год у фізично залежних пацієнтів та у пацієнтів, які не однократно отримували метадону гідрохлорид. Після передозування депресивні ефекти можуть зберігатися протягом 36-48 год. Т½ метадону гідрохлориду становить від 13 до 47 год. Сукупний ефект, а також тривале усунення можна пояснити високим зв’язуванням тканин.

Фармакокінетичні властивості.

Поглинання та розподіл. Метадону гідрохлорид можна застосовувати перорально або парентерально. Після перорального прийому він добре абсорбується (92%) та швидко розподіляється.

Біотрансформації. Метаболізм відбувається головним чином в печінці, де метадон піддається N-деметилюванню. До цих пір було ідентифіковано 32 метаболіти, однак лише 2 є фармакологічно активні.

Виведення. Елімінація метадону гідрохлориду та його метаболітів відбувається нирками та з жовчю. При більш високих дозах головним шляхом виведення є нирки; після введення дози більше 160 мг, виявляється приблизно 60% незміненого метадону гідрохлориду. Виведення метадону нирками у високому ступені є рН-залежним та збільшується зі зменшенням рН сечі. Також метаболіти метадону можна виявити в поту. Метадону гідрохлорид не піддається діалізу. Оскільки екскреція відбувається головним чином з калом, ризик накопичення відсутній.

ПОКАЗАННЯ

детоксикація під час лікуванні опіоїдної залежності (залежність від героїну і інших морфіноподібних наркотиків), а також для підтримуючого лікування хворих на опіоїдну наркоманією.

Больовий синдром помірної та вираженої інтенсивності, яка не купірується ненаркотичними анальгетиками (для таблеток 5 мг, 10 мг).

ЗАСТОСУВАННЯ

пацієнти, що приймають метадон, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря і отримувати належну психологічну і соціальну підтримку.

Детоксикація. Детоксикацію проводять з поступовим зниженням дози метадону не більше 180 днів.

Для полегшення вираженості симптомів відміни достатньою буде однократна доза від 20 до 30 мг метадону. Початкова доза — ≤30 мг. Якщо в той же день необхідно провести корекцію дози, пацієнту необхідно зачекати 2-4 ч до наступного підвищення, коли буде досягнутий піковий рівень. Якщо симптоми відміни не купіруються або з’явилися знову, можна застосувати додатково 5 — 10 мг метадону.

Загальна добова доза метадону в 1-й день лікування, і як правило, не перевищує 40 мг. Корекцію дози в 1-й тиждень лікування слід проводити з урахуванням результатів контролю симптомів відміни.

Для дорослих доза 40 мг/добу (в 1 прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою. Стабілізація може тривати 2-3 дні, після чого дозу метадону поступово знижують. Ступінь зниження дози метадону, вирішує лікар індивідуально для кожного хворого. Залежно від клінічної відповіді пацієнта, дозу знижують з інтервалом в 1 або 2 дні. Пацієнтам, які знаходяться на амбулаторному лікуванні, дозу можна знижувати повільніше.

Зміна виду терапії. При переведенні пацієнта з левометадону на метадон розрахунок дози проводиться з урахуванням співвідношення 1:2 (левометадон:метадон), тобто 5 мг левометадона = 10 мг метадону. У деяких випадках така заміна може зажадати додаткової корекції дози метадону.

Підтримуюча терапія. Початкова доза підбирається індивідуально в залежності від ступеня толерантності хворого до опіатів.

Якщо дорослий пацієнт застосовував героїн в високих дозах, то початкова доза може становити 20 мг та через 4 або 8 год — ще 20 або 40 мг метадону однократно.

Якщо до початку лікування ступінь толерантності до опіатів у пацієнта невисока, початкова доза може бути нижча наполовину. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще знизити. Пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом, і при появі симптомів абстиненції можиливо застосувати додатково ще 10 мг. Надалі дозу підбирають індивідуально в межах до 80 мг/добу. У більшості випадків для дорослих пацієнтів достатньою є доза <80 мг/добу.

Максимальна добова доза для дорослих — 120 мг.

Підтримуючі дози для вагітних з опіатної залежністю, повинні бути максимально низькими для запобігання розвитку синдрому відміни (зазвичай <80 мг/добу). На більш пізніх термінах вагітності може знадобитися підвищення дози на 10-20 мг або дозу ділять на 2 прийоми.

Скасування терапії після періоду підтримуючого лікування. Скасування замісної терапії проводять повільно, з поступовим зниженням добової дози протягом декількох тижнів або місяців. Знижувати дозу слід менше ніж на 10% від встановленої підтримуючої дози і знижувати дозу потрібно через 10-14 днів.

Больовий синдром. Дозу препарату необхідно ретельно підбирати залежно від супеню вираженості болю та реакції пацієнта на препарат. Починати лікування та титрувати дози метадону безпечно з низької початкової дози з подальшою її корекцією.

Зазвичай дорослим призначають всередину в дозі 2,5-10 мг кожні 4 год протягом перших 3-5 днів. Дозу повільно титрують до досягнення відповідного ефекту, далі застосовують фіксовану дозу препарату кожні 8-12 год залежно від стану пацієнта і його відповіді на лікування.

У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати 1 раз на добу.

Для застосування дози 2,5 мг слід призначати метадону гідрохлорид в лікарській формі з відповідним дозуванням.

Спосіб застосування та тривалість терапії. Таблетки слід приймати, запиваючи рідиною.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

— підвищена чутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату;

— одночасне застосування інгібіторів МАО (MAOI) або протягом 2-х тижнів після лікування ними;

— пацієнти з пригніченням дихання, яке супроводжується цианозом;

— під час гострого нападу БА;

— гострий алкоголізм;

— пацієнти з пролонгацією інтервалу Q–T, включаючи синдром вродженого пролонгованого Q–T;

Опіоїдні антагоністи або опіоїдні агоністи/антагоністи (наприклад, пентазоцин та бупренорфін) не повинні використовуватися під час замісної терапії, за винятком лікування передозування.

Цей лікарський засіб не повинен застосовуватися пацієнтам з важким ураженням печінки, оскільки він може викликати портосистемну енцефалопатію.

ПОБІЧНА ДІЯ

психічні порушення: ейфорія, дисфорія, галюцинації, збудження, дезорієнтація, безсоння, анорексія;

Порушення нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль.

Захворювання серця: зміни ЕКГ, включаючи пролонгацію Q–T та torsades de pointes, зазвичай у пацієнтів з факторами ризику або високими дозами метадону.

Судинні захворювання: гіпотонія, непритомність.

Респіраторні та медіастинальні порушення: респіраторна депресія.

Шлунково-кишкові порушення: нудота, блювота, сухість у роті, запор.

Печінкові та біліарні порушення: спазм жовчних проток.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: підвищене пітовиділення, кропив’янка, висип, свербіж.

Порушення з боку нирок та сечовипускання: затримки сечі, спазми ниркових залоз, антидіуретичний ефект.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: розвиток гінекомастії та порушенням фертильності, зниження лібідо.

Загальні порушення: астенія, набряк.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

якщо після відміни препарату необхідно знову відновити його застосування, то початкова доза повинна бути низькою, її підвищення слід проводити повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ та пригнічення дихання.

При застосуванні метадону можливий розвиток залежності по морфіновому типу. Багаторазове застосування метадону може призвести до психологічної і фізичної залежності.

Тривожні стани. У пацієнтів, які отримують підтримуючу терапію можливий розвиток тривожних станів. Не плутати ці симптоми з абстинентним симптомом.

Травми голови іта підвищений внутрішньочерепний тиск. При травмах голови пригнічення дихання і підвищення тиску СМР, викликані застосуванням метадону, можуть проявлятися набагато сильніше.

БА та інші порушення дихання. При застосуванні метадону можливе пригнічення дихання, особливо у пацієнтів похилого віку, ослаблених осіб, а також при гіпоксії або гіперкапнії. Тому метадон слід призначати з особливою обережністю при станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом.

Гіпотензивний ефект. Застосування метадону може призвести до вираженої гіпотензії у осіб, у яких порушена здатність до підтримки артеріального тиску через зменшення обсягу крові, або при одночасному застосуванні фенотіазинів або деяких анестетиків.

Застосування в амбулаторних умовах. Застосування метадону може порушувати розумову і фізичну здатність працювати з джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілем, робота з устаткуванням).

Застосування при гострого болю. У пацієнтів, які отримують підтримуючі дози метадону, в разі фізичної травми, при постопераційному болю або в інших випадках гострого болю ці дози метадону не будуть забезпечуватись ефективну анальгезию. У таких випадках необхідно призначити анальгетики, включаючи опіоїди, які показані для купірування аналогічного больового синдрому у інших хворих.

Ризик рецидиву у наркозалежних пацієнтів, які отримують підтримуючу терапію метадоном. Різке припинення застосування опіоїдів може привести до розвитку синдрому відміни.

Толерантність і фізична залежність. Толерантність проявляється в тому, що для підтримки певного ефекту, наприклад анальгезуючого, необхідні зростаючі дози опіоїдів. Фізична залежність проявляється у вигляді синдрому відміни після різкого припинення прийому опіоїдів або при застосуванні їх антагоністів. І толерантність, і фізична залежність можливі при тривалій терапії опіоїдними лікарськими засобами. При різкому припиненні терапії метадоном можливий розвиток абстинентного синдрому.

Застосування у пацієнтів похилого віку. Необхідно ретельно підбирати дозу метадону, починаючи з найнижчих доз.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Метадон проникає в слину, грудне молоко, амніотичну рідину та плазму пуповинної крові.

Вагітність. Метадон можна застосовувати в період вагітності лише тоді, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Годування грудьми. Метадон проникає в грудне молоко, тому його не рекомендується призначати жінкам, які годують груддю.

Діти. Протипоказано.

Метадон здатен впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

антагоністи опіоїдів, змішані агоністи/антагоністи, часткові агоністи. Можлива появу синдрому відміни при прийомі антагоністів опіоїдів або змішаних агоністів/антагоністів.

Антигіпертензивні засоби (клонідин, празозин, резерпін та урапіділ) можуть посилювати ефект метадону.

Антагоністи Н2-рецепторів гістаміну (циметидин) можуть знижувати рівень білка, який зв’язується з метадоном, внаслідок чого підвищується рівень метадону в крові.

Антиретровірусні препарати. Невірапін, ефавіренз, ритонавір, ритонавір/лопінавір знижують концентрації метадону в плазмі крові.

Застосування метадону призводить до збільшення AUC зидовудину, що може призводити до токсичних ефектів.

Застосування метадону призводить до зменшення AUC диданозину і ставудину.

Препарати, які індукують метаболизирующие ферменти системи цитохрому Р450. Рифампін (рифампіцин) призводить до значного зниження вмісту метадону в плазмі крові з появою ознак синдрому відміни.

Фенітоїну знижує концентрації метадону в плазмі крові.

Призначення метадону разом з іншими індукторами CYP 3A4 (звіробій, фенобарбітал, карбамазепін) може призводити до появи симптомів відміни.

Інгібітори цитохрому Р450. Застосування препаратів, що пригнічують активність ізоензіма 3А4 цитохрому Р450, може привести до зниження кліренсу метадону.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

ознаки та симптоми передозування метадоном такі ж, як і у інших опіоїдів. Вони включають в себе депресію дихання, гіпотензію, недостатність кровообігу та набряк легенів, кому та смерть. Якщо мова йде про асфіксію, міоз може бути замінений мідриазом. У дітей було зареєстровано сонливість, млявість та апное.

Лікування: за необхідності слід вживати загальні допоміжні заходи, включаючи моніторинг ЕКГ. Опіоїдний антагоніст налоксон є препаратом вибору для терапії коми та відновлення диханої функції.

Застосування інших стимуляторів дихальної або ЦНС не рекомендується.

Підкислення сечі посилює виведення метадону з сечою. Метадон не виводиться ні перитонеальним діалізом, ні гемодіалізом.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °C.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Вам также может понравиться

Добавить комментарий